Промислова компанія "Vitamax"

Технологія отримання врожаю будь-якої сільськогосподарської культури обов’язково включає використання такої сільгосптехніки як причіпні обприскувачі. Так само як самохідні та навісні агрегати, вони призначені для внесення агрохімії, тобто КАС, пестицидів та інших речовин на різних етапах вегетації.

Усі витрати на придбання агротехніки завжди виправдані – обприскувачі до трактора підвищують якість та обсяг врожаю, одночасно позбавляючи власників від таких проблем як захворювання, шкідники та виснаження мінерального складу ґрунту. Вибір допоміжної техніки не є легким, тому що виробники пропонують різноманітні варіанти, починаючи від невеликих навісних агрегатів до продуктивних самохідних машин. Проте найбільш популярним в більшості українських компаній та фермерських господарств залишаються обприскувачі причіпні. Невелика вартість, можливість заміни трактора, збільшення обсягу резервуара, маневреність та гнучкість налаштувань роблять їх фактично універсальними.

Купуючи обприскувач для трактора дуже важливо підібрати варіант, що підходить як за вартістю, так і за технічними характеристиками. Саме на етапі вибору найчастіше відбуваються помилки, які потім викликають проблеми та труднощі у власників та працівників агрофірми.

І перша помилка – це бажання отримати техніку з підвищеною продуктивністю без урахування інших факторів. Недешевий самохідний агрегат, з довжиною штанги 36 метрів, не зможе замінити причіпний обприскувач, оскільки поступається йому функціоналом і має більшу вагу. На малих площах та складних рельєфах цінується маневреність, гнучкість керування та можливість легкої заміни робочих елементів, тобто те, що саме й пропонують причіпні обприскувачі. Єдиний виняток – вирощування соняшнику, ріпаку або кукурудзи.

Друга помилка – невірний вибір насоса. Мембранно-поршневі агрегати найчастіше встановлюють на обприскувач причіпний або навісний. Самохідну техніку краще комплектувати поршневими та відцентровими насосами, оскільки вони забезпечують високий тиск. Крім цього вони стійкі до дії абразивів.

Досить часто замовники просять встановити додаткові форсунки на причіпний обприскувач, що так само призводить до здорожчання техніки. Кількість розпилювачів повинна бути оптимальною для кожного типу обробки, тому найкращим рішенням для цього буде автоматична система управління з кабіни оператора.

Джерело: https://boguslav.ua/produkcziya/priczepnye-opryskivateli/

Стандартний рух за кермом теж є своєрідним спортом. Для водіння автомобіля в такому великому місті, як Москва, потрібно мати характер, душевний спокій (хоча в наш час вдається не кожному). Це постійне тренування уваги, швидкого та правильного прийняття рішення для уникнення ДТП. Все це приходить із досвідом. І чим більше ви їздитимете, тим якісніше у вас це буде виходити. І станеться це за один день. Потрібно досить довгий час.

Головне при накочуванні досвіду зберігати спокій. Природно, що ви ще не в змозі швидко робити складні маневри (поворот ліворуч на перехресті, паркування, рушання на підйомі) і вам сигналізують з усіх боків. Забудьте про всіх, не поспішайте. Краще з п’ятої спроби припаркуватися, ніж з першого разу пом’яти свою машину, ще гіршу – чужу.

Ось ви й навчилися їздити, як то кажуть, не гірше за інших. Але не треба втрачати пильності. За статистикою, найчастіше в аварію потрапляють москвичі та жителі інших міст у перший рік водійського стажу, наступна аварійна група – водії із трирічним стажем. Водій «впевнений» у тому, що він все знає та вміє, встигне зреагувати у будь-якій ситуації, навмисно перевищує швидкість, провокуючи інших водіїв. Пам’ятайте, в аварії потрапляють автовласники навіть із 20-річним стажем!
Рух, розвороти, повороти, зупинки відбуваються волею людини, що сидить за кермом. Водій може на власний розсуд використовувати все, на що здатний автомобіль. Це стосується й швидкості. Багато людей мріяли літати. Зараз це виявляється у швидкості автомобіля. Створення ілюзії польоту. Але завжди треба пам’ятати – будь готовий зупинитися. Адже вчасно загальмувавши, можна уникнути багатьох неприємностей.

На дорозі з якісним сухим покриттям можна уникнути аварії, гальмуванням, маневром. У зимовий час на ожеледиці таке не пройде. Гальмівний шлях збільшується у 3-4 рази. Це усереднене значення, але насправді є багато інших причин, що збільшують кількість аварій. Це і несподіване влучення автомобіля на ділянку з ожеледицею, невелику кучугуру снігу, нанесену на повороті тощо. Адже зовсім не важливо, через що була та чи інша аварія, сумно те, що вона була.

Тому потрібно вчитися на чужих помилках, не роблячи своїх, а краще пройти професійне навчання в інструкторів, автошкола на Слов’янському Бульварі в Москві надасть таку можливість, як водіям-початківцям, так і автоаматорам зі стажем.

Швидкість руху потрібно визначати, враховуючи всі негативні впливи. Чистота дороги, її ширина, наявність різких поворотів, погано прогляданих і небезпечних підйомів і спусків, населений пункт або дорога з щільним рухом, день або ніч, справність автомобіля, стан водія та багато іншого.

Всі сучасні автомобілі оснащені різними електронними системами, які спрощують процес керування авто.
Але вести самостійний контроль за електронікою неможливо, отут і приходить на допомогу комп’ютерна діагностика автомобіля.
Що вона є?

Комп’ютерне діагностування автомобіля – це процес, у якому зчитуються програмні коди всіх електронних систем автомобіля. Допомагає дилерський сканер – спеціально обладнаний комп’ютер. Такий метод існує вже досить довгий час, він встиг удосконалитися, тому без проблем може засікти навіть незначні зміни в роботі автомобіля.
Усі дані про системи автомобіля відображаються на дисплеї сканера у реальному часі. Одночасно можна просканувати до чотирьох систем автомобіля. Комп’ютерна діагностика в ході дослідження автомобіля може не лише зчитувати, а й паралельно змінювати деякі показники для посилення потужності та вдосконалення авто – це називається чіп-тюнінгом.
У цьому випадку часто переналаштовують блок управління, підганяють його під комплектацію авто. У процедуру входить корекція неодруженого ходу авто, регулювання систем палива. А якщо встановити сучасні плагіни, то можна переналаштувати електронну систему так, що вона працюватиме як система в оновлених версіях цієї моделі авто.
Комп’ютерну діагностику в основному проводять у тих випадках, коли на панелі приладів загоряються незрозумілі значки, або бортовий комп’ютер починає вибивати невідомі помилки або просто перестає реагувати на команди. Також можуть виникати проблеми не лише з панеллю керування, але й з електронікою в салоні авто, що також допоможе виправити діагностику.
Як відбувається процес комп’ютерної діагностики?
Дилерський сканер (переоснащений ноутбук) підключають до бортової системи автомобіля. Після підключення запуск певної програми залежить від неполадки. Програма зчитує коди даного вузла, які розшифровують фахівці вже за допомогою інших програм. На основі проведених досліджень визначають метод усунення проблеми, виправляють дрібні неполадки або видаляють систему повністю і встановлюють нову.
Діагностику авто можна розділити на безліч підпунктів: це діагностика бортових систем, електроніки, двигуна і навіть ходової частини тощо.
Найчастіше користується попитом діагностика двигуна, коробки передач та підвіски. Іноді трапляється, що при їзді помітні значні зміни в роботі двигуна, ходової частини або трансмісії автомобіля, але при зовнішньому огляді всі деталі цілі та неушкоджені, немає підстав припускати, що сталася поломка. У таких випадках і доводиться використовувати комп’ютерну діагностику, адже не завжди можна оцінити стан певних елементів лише за одним зовнішнім виглядом.

Якщо автомобіль не заводиться, ймовірна причина – поломка реле, що втягує.
Не варто відразу дзвонити в автотехцентр у Бібіреві, усунути поломку під силу будь-якому водію, достатньо знати, як влаштований цей елемент стартера.
Як працює пристрій, що втягує

Реле у більшості автомобілів вмонтовано у корпус стартера. Котушка запалювання, розташована всередині реле, створює навколо себе магнітне поле, яке приводить у рух якір стартера. При цьому зворотна пружина стискається і штовхає важіль, що переміщає муфту вільного ходу. У момент запуску двигуна ланцюг розмикається, магнітне поле слабшає, і пружина переводить якір з муфтою в початкове положення.
На поломку реле вказують такі моменти:
У момент запуску мотора стартер продовжує працювати з чутим дзижчанням і на великій швидкості.
При спробі ввімкнути запалення ясно чути клацання, а стартер при цьому нерухомий. Клацання може взагалі бути відсутнім.
При повороті ключа стартер обертається вхолосту, а махове колесо в цей момент не рухається.
Реле, що втягує, ушкоджується з різних причин (фізичне зношування деталі, перегорання обмоток, пригорання пластин тощо).
Найчастіше відбуваються такі проблеми:
виходить з ладу корпус, якір чи магніт з обмоткою;
обриваються контакти;
послаблюється зворотна пружина.
Перевірка реле без демонтажу стартера
Спочатку потрібно переконатися, чи немає обриву проводів, що з’єднують. Потім при повороті ключа в замку запалювання потрібно уважно прислухатися: дзвінке клацання означає, що реле працездатне.
Якщо при натисканні стартер не обертається, ймовірно, підгоріли контактні пластини. Впевнитись у цьому можна, від’єднавши клему із замка та здійснивши подачу струму з акумулятора безпосередньо до стартера. При обертанні напрошується висновок про поломку пристрою, що втягує.
Перевірка реле під час демонтажу стартера
До зняття корпусу стартера потрібно переконатися, чи надійно з’єднані клеми і перевірити, чи не закінчився заряд акумулятора. Якщо під час огляду виявлено сліди окислення на акумуляторі, його контактах чи клемах, їх потрібно зачистити. Потім від стартера потрібно від’єднати проводку, відкрутити болти. Знятий стартер потрібно обтерти сухим ганчір’ям від бруду, а контакти позбавити слідів окислення за допомогою дрібнозернистого наждакового паперу.
Перевірка здійснюється поетапно:
Стартер розміщувати поблизу акумулятора.
З’єднати проводами для прикурювання клеми АКБ відповідно до контактів корпусу реле, що втягує.
Взяти вільний кінець мінусового дроту і доторкнутися до стартера.
Спостерігати та прислухатися до роботи (клацання говорить про те, що реле справно).
Втягуючий пристрій може бути розбірним та нерозбірним. І якщо поломка нерозбірного реле змушує нас купувати нову запчастину, то несправність розбірного дає шанс повернути влаштуванню працездатність.
Розібрати та відремонтувати реле не так складно, як спочатку може здатися. По-перше, потрібно зняти кришку корпусу. Якщо є потреба, потрібно відпаяти кінці обмоток котушки. Знявши кришку, обов’язково перевірте стан силових контактів. Якщо виявилося підгорання, їх зачищають шматочком наждакового паперу. Якщо ступінь зношування контактів дуже високий, їх потрібно замінити новими.
Налагодити роботу реле, що втягує, – завдання цілком доступне для кожного автолюбителя, важливо лише дотримуватися порядку у виконанні діагностики і при ремонті. Успішна спроба відремонтувати несправне реле дозволить заощадити кошти, а це сьогодні важливо.

Будь-який автолюбитель рано чи пізно стикається з необхідністю ремонту свого авто.
Не секрет, що деякі ремонтні роботи можна зробити в умовах гаража самостійно, у тому числі кузовні.
Виходячи з пошкоджень, всі роботи з кузова можна умовно поділити на 3 типи:

Дрібні або локальні роботи (виправлення неглибоких вм’ятин без фарбування, усунення подряпин і відколів ЛКП, ремонт корозійних вогнищ).
Складні (повернення геометрії кузова, виправлення глибоких вм’ятин після ДТП, заміна дефектних деталей кузова та зварювальні роботи).
Відновлення лакофарбового покриття.
Дрібні кузовні роботи доцільно виконувати своїми руками, коли вийшов термін гарантійного обслуговування автомобіля, до того ж для їхнього виконання потрібно лише просторе приміщення та стандартний набір інструментів (шліфувальна машинка, шпателі різної м’якості, губки).
Одна з найчастіше виконуваних робіт локального рівня – усунення сколів та подряпин на поверхні. Насамперед місце дефекту потрібно очистити від бруду (проточною водою з милом за допомогою губки), а потім знежирити “Уайт-спіритом”. Далі м’яким гумовим шпателем акуратно наноситься шпаклівка. Коли шар шпаклівки просох повністю, приступають до ошкурування поверхні наждачним папером дрібного розміру частинок. Потім видаляється пил, наноситься шар ґрунтовки, і поверх неї – 2 шари фарби.
Складні кузовні роботи теж можна зробити самому, але важливо дотримуватися послідовності їх виконання:
Арматурні кузовні роботи – демонтаж деталей кузова, що підлягають ремонту. У випадку, коли ремонту підлягають незнімні частини кузова, знімають ті елементи, які можуть перешкоджати доступності до потрібного об’єкта (може знадобитися зняття обшивки салону, склопідйомників, замків, приладової панелі тощо). Краще фіксувати фото-або відеозйомкою процес розбирання кузова, це полегшить його збирання після ремонту.
Рихтувальні (бляшані) роботи. На цьому етапі усувають вм’ятини, сліди корозії металу, наварюють латки на наскрізні дефекти. У тих випадках, коли деталь кузова не піддається ремонту, її видаляють та замінюють аналогічною.
Готуємо автомобіль до фарбування. Робочу поверхню зачищають від старого ЛКП, дефект вирівнюється шпаклівкою, після чого потрібно відшліфувати та нанести шар ґрунту.
Фарбування деталі за допомогою фарбопульта. Ті ділянки, які не потрібно перефарбовувати, ретельно прикриваються захисною плівкою.
Як очистити кузов від слідів корозії
Роботу з позбавлення кузова іржі слід виконувати в захисних окулярах і гумових рукавичках, оскільки є ризик попадання хімічного складу.
Перед нанесенням реагентів уражені іржею ділянки потрібно ретельно промити автошампунем і залишити до повного висихання. Потім наждачним папером з великими частинками або металевою щіткою потрібно пройтися всіма проблемними місцями кузова. Якщо корозія велика, краще взяти шліфувальну машинку з насадкою на основі пластику або абразивне коло – це прискорить процес очищення.
Після повного очищення на усі пошкоджені корозією місця нанести реагент – перетворювач іржі. Після закінчення 2-3 годин іржа розчиняється, і хімічний шар змивається струменем води або вологою ганчіркою.
Наварювання латок у гаражних умовах
Діри діаметром більше 7 см, як правило, не латають, така деталь відразу йде під заміну, а в інших випадках латку підбирають трохи більшого розміру, ніж пошкодження. Для зварювання використовують зварювальний апарат (якщо лист металу товстий) або паяльник із застосуванням олова (у разі, коли метал тонкий). Латка апаратом приварюється суцільним швом. Автотехцентр у СВАО прийде на допомогу, якщо виникнуть проблеми під час самостійного ремонту.